Виховна робота

                                Годинник того не підведе, хто час цінує...

                                                       Виховна година

Мета: навчити дітей правильно використовувати й цінувати свій час; ознайомити із "природними" годинниками; розвивати логічне мислення, зв'язне мовлення, пам'ять, увагу, спостережливість; формувати ціннісне ставлення до себе, до праці.
Обладнання: годинник, ілюстрації, проектор, інтерактивна дошка, мікрофон. 

                                                         Хід заняття
    І. Організаційна частина.

ІІ. Основна частина

— Послухайте й відгадайте загадки.
1. Ніг немає, а ходжу. 
Рота немає, а скажу: 
Коли лягати спати. 
Коли пора вставати. (Годинник)

        2.   Хто біжить без ніг? (Час)

        3.  Нас сім братів, літами всі рівні, а іменем різні. (Дні тижня)

        4. Дванадцять братів один за одним ходять, один одного не обходять. (Місяці року)
— Так, діти, це годинник. Ось подивіться, який гарний казковий годинник завітав до нас. Послухай­те, яку цікаву історію він розкаже.
  Було це давно. В місті Хвилинок, на Секундовій вулиці жив собі поживав хлопчик Василько. Одно­го разу його батьки поїхали у відпустку, доручивши йому дуже велике діло.
   У маленькій кімнаті, де працював батько Василь­ка, висів найголовніший годинник у світі. Він весело цокав — відлічував час. Час минав, і на довгому лан­цюжку, що висувався звідкись із середини годинни­ка, опустилася гирка.
  За добу вона опускалась так низько, що годинник зупинився б, якби ніхто не підтягнув її угору.
— Ось тобі ключ, Василько, — сказав батько, — щоранку приходь сюди й підтягуй.
Як забудеш, станеться біда.
— Яка? — злякався Василько
— Зупиниться час.
Василько аж завмер — так здивувався.
   Кожного дня він сумлінно виконував завдання батька. Але одного разу Василько забув підтягнути гирку, головний годинник зупинився, а слідом за ним зупинився і другий, а потім — і всі годинники у світі (й великі, й малі).\
Що ж тут сталося?!
   Але не хвилюйтеся. Батько Василька, зачувши біду, відразу повернувся до міста Хвилинок. І коли завів годинник, він знову почав відлічувати час.
   Ви впевнились, діти, що вимірювати, відрахо­вувати, звіряти час необхідно в багатьох випадках життя. А допомагають нам у цьому годинники.
  А які годинники ви знаєте? (Механічні, годин­ник сонячний, годинник-півень, водяний годинник, пісочний годинник, годинник-казка)
   Люди, тварини та рослини можуть „відчувати час” за допомогою біологічного

годинника. Цей годинник без циферблату подарувала нам природа. Птахи здійснюють сезонні перельоти. Вирушаючи за десятки тисяч кілометрів від рідних місць, вони  завжди вчасно повертаються додому. Увечері комахи повертаються до місць розселення. У певний час дня розкриваються квіти, посилюється їхній запах. Навесні мешканці лісу пробуджуються від зимової сплячки.

   Ботаніки і садівники добре знають, що у кожній місцевості деякі квіти щоденно

відкриваються й закриваються в один і той самий час. У 1735 році шведський

ботанік Карл Лінней запропонував використати це явище для створення квіткового годинника. Але спершу Лінней ретельно спостерігав за рослинами і записував, о котрій годині розкриваються чи закриваються їхні квіти. Він склав список з 50 рослин, які підказували годину дня. Потім він зібрав ці рослини і висадив у себе в саду на спеціальну клумбу, розташувавши їх так, щоб можна було визначити час. Годинник працював навіть у холодні та похмурі дні!

Відтоді квіткові годинники можна побачити у багатьох ботанічних садах.

3–5 год – відкриваються квіти козельця лучного;

4–5 год – відкриваються квіти цикорію, шипшини, маку, гірчаку;

5–6 год – відкриваються квіти польової гвоздики і кульбаби;

6–7 год – відкриваються квіти картоплі, осоту польового, дзвіночків;

7–8 год – відкриваються квіти фіалки триколірної, латаття білого;

8–9 год – відкриваються квіти в’юнка, чорнобривців;

9–10 год – відкриваються квіти нагідки, мати-й-мачухи;

11–12 год – закриваються квіти осоту;

13–14 год – закриваються квіти картоплі;

14–15 год – закриваються квіти маку, кульбаби, цикорію

15–16 год – закриваються квіти льону, фіалки триколірної;

16–17 год – закриваються квіти нагідки;

17–18 год – закриваються квіти мати-й-мачухи;

18–19 год – закриваються квіти латаття білого, гвоздики;

19-20 год – закриваються квіти шипшини, жовтцю;

20 год – відкриваються квіти запашного тютюну;

21 год – відкриваються квіти нічної фіалки, горицвіту.

– Чи замислювалися ви, що таке час?

   Вдумайтеся: з одного  мільйони, мільярди літ, протягом яких відбувалися космічні, геологічні та багато інших подій: виникають нові світи, квітучі долини пе­ретворюються в пустелі, зникають острови і з'являються гори; а з іншо­го боку,— найменші, мізерні відтин­ки часу, які потрібно фіксувати для найточніших обчислень і прогнозів. Крім того, й у природі є дива, скажі­мо, один із видів метеликів живе всього годину, встигаючи за ці 60 хвилин пройти весь біологічний цикл. Але ж людина — не метелик, в її роз­порядженні довге-довге (і водночас, можна сказати, зовсім коротке) жит­тя. То чи варто, мовляв, відраховува­ти секунди? Лише мала частка секун­ди минає з миті уколу голкою доти, поки ми відчуємо біль. 20 секунд — такий рекордний час, потрібний для того, щоб доросла людина промови­ла 100 слів. А за 60 секунд, тобто, за хвилину, дорослі пишуть у середньо­му 94 знаки.
— Чи можна його побачити, почути, відчути на дотик? (Ні)
Справді, час — як той хлопчик-невидимка. Ви його не бачите, але маєте цінувати та берегти не менше, ніж свої найулюбленіші речі.
Діти, як ви вважаєте, хвилинка — це мало чи ба­гато? (Відповіді дітей.)

1-а хвилинка (у залізничній формі). Я прийшла до вас із залізниці. Ми лічимо не тільки хвилинки, а й секунди. Втратимо одну — аварія може статися. Вантажі, на які чекають у різних куточках країни, запізняться. А ми ж з усіма хвилинками пов'язані. Приміром, шахтарі за дві хвилини цілий поїзд вугілля видають на гору! І я не можу гаяти часу — даю їм «зелену» путь.

2-а хвилинка. А я прийшла до вас із взуттєвої фабрики. За хвилину в нашій країні випускається приблиз­но 1280 пар взуття.

3-я хвилинка. Ух... Ну й спе­ка ж у нас біля мартена! За одну хви­лину сталевари дають країні 220 тонн сталі.

4-а хвилинка. Цінуємо час і ми. Наші ткалі працюють дуже швидко. Якщо розстелити по землі тканину, що виходить з їхніх спритних рук за хвилину, то по цій барвистій стежці треба буде йти вісімнадцять кіломет­рів. Ось яка наша хвилинка!

5-а хвилинка (з книжкою в руках). Кожної секунди виходить з друку 45 книжок, з них 7-8 — для дітей.

6-а хвилинка (з годинникового заводу). Щохвилини з'являється сім­десят годинників. Усі вони — маленькі наручні, великі стінні, голосні будильники — добре знають ціну часу. Адже хвилина і навіть секунда вирі­шують успіх бою, складної операції, встановлення нового спортивного рекорду, припинення пожежі...
– Сподіваюся, діти, тепер ви вже знаєте ціну хвилинам і будете завжди берегти час.
От кажуть іноді: «вбити час». Як ви розумієте цей вислів? (Відповіді дітей.)

Робота над оповіданням В. О. Сухомлинського «Втрачений день»

Втрачений день 
В одного батька троє синів - маленьких хлоп'ят.
- Розкажіть, як ви сьогодні прожили день. 
Юрко відповів: 
- Я сьогодні посадив дерево.
Батько сказав: 
- Ти сьогодні добре прожив день. 
Миколка відповів: 
- Я сьогодні зайчика намалював. 
- Ти теж непогано прожив день, - сказав батько.
Петрик відповів: 
- Я сьогодні у м'яча грав... І морозиво з'їв. 
- У тебе сьогодні втрачений день, - посмутнів батько.
— Убити час — означає губити власні думки, працю, хист, інтерес, тобто в підсумку — губити особистість. Адже змарнований час неможливо від­новити, він втрачений назавжди.
Діти, ми з'ясували, що треба якомога ретельніше берегти час. Взагалі, чим більше люди шанують час, тим багатшою є країна. Однак, як ви гадаєте, для чого може знадобитися збережений, тобто вільний час? (Діти міркують та відповідають.)
— Відпочинок — це не безділля, а цікаво й ко­рисно проведений час. Вихідний день треба плану­вати. Щоб він пройшов цікаво, не треба лінуватися. Тоді на все вистачить часу — і на допомогу батькам, і на змістовний відпочинок. Час не можна повернути назад, час не можна зупинити.
Запам'ятайте, що час — ваш друг, якщо ви цінуєте його, усвідомлюєте важливість кожної миті.

Робота в парах. Складання прислів’їв.

          Годинник їсти не просить, а свою ро­боту робить.

        Годинник для краси, а час по сонцю.

        Час — не кінь: не підженеш та й не зупиниш.

        Час, як вода,— все йде вперед.

        Час, мов віз,— з гори чкурне, його не доженеш.

        Час за гроші не купиш.

    Час минає, а не вертає.

    На годину спізнишся – за рік не доженеш.

–А чи знаєте ви, друзі, що й кожен з на – теж своєрідний годинник, який природа від народження «завела» на певну роботу. Про це розповідає наука хронобіологія («хронос» - час, «біологія» - наука про все живе – від давньогрецького «хронос»)

·      мозок найкраще працює з 10-ї до 12-ї години, тож не гайте часу на щось інше, а уважно слухайте вчителів;

·      шлунок найкраще працює о 13 годині, тож не забудьте в цей час підкріпитися;

·      руки найкраще працюють з 15-ї до 16-ї години, тож робіть у цей час якісь саморобки, майструйте, допомагайте батькам по господарству;

·      уроки найкраще робити з 16-ї до 18-ї години: по-перше, в цей час найкраще працюють ваші легені, живлячи мозок киснем, по-друге, у цей час, щоб ви не робили, все у вас росте – і волосся, і нігті, і, звичайно, мозок; по-третє, у цей час найкраще працюють ваші чуття: зір, нюх, дотик.

   Отже, звіряйте свій «внутрішній» годинник з годинником звичайним, і вам житиметься набагато легше!

    Хочу вручити вам пам'ятки «Бере­жи хвилини».

 

                                Пам'ятка «Бере­жи хвилини»

1.   Не марнуй часу, переходь до спра­ви відразу й використовуй кожну хвилину уроку.

2.  Працюй швидше, організовано, зосереджено.

3.  Пам'ятай, що час минає безповоротно.

4.  Хвилини по­вернути не можна, пам'яттю про них лишаються тільки справи.

5.  Свої речі тримай у порядку, тоді ти будеш затрачати менше часу, щоб знайти потрібну річ.

6.  Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні.

7.  Не хапайся за декілька справ одразу, тому що завжди поспішатимеш і ніколи не встигатимеш.

8.  Не відкладай важливі справи й відкладай все, що не важливе.

9.  Сплануй свій тиждень.

10. Корисно завести власне «довідкове бюро» - записничок. Він тобі допоможе берегти кожну хвилину.

ІІІ. Підсумок заняття

— Що нового дізналися на занятті?

— Які ваші очікування здійснилися?

— Що вас вразило?

— Хто багато часу проводить біля телевізора, комп’ютера, телефона, на вулиці, той не зможе зрозуміти ціну хвилини. Хто безвідповідально ставиться до навчання, до своїх доручень, той не навчиться цінувати час. Дитина, яка не знає, скільки коштує хвилина, стане дорослою людиною, яка не зможе раціонально використовувати час. Як наслідок – невиконана робота, незакінчена справа, недотримане слово, нездійснені задуми.

—Який висновок ви зробили для себе?

Бережіть години, бережіть хвилини,

Кожну секунду, навіть, бережіть.

Пам’ятайте, час наш дуже швидко плине,

Можемо й не встигнуть все зробить.

Справ у нас багато: треба гарно вчитись,

Щоб розуму набратись, корисним стати,

Дбати про Вкраїну – нашу Батьківщину,

Мріями й ділами до зірок дістати.

  Хлібний колос дозріва для хліба…

 Виховна година

Мета. Розширити та поглибити знання учнів про хліб. Ознайомити детальніше із «шляхом», який проходить хліб, перш, ніж потрапити до нашого столу.

           Розвивати увагу, уяву, спостережливість, логічне мислення, зв’язне мовлення, вміння робити висновки.

           Виховувати у дітей почуття поваги до людей, які створюють хліб, бережливе ставлення до хліба; виховувати естетичний смак, товариські відносини в колективі; формувати ціннісне ставлення до праці.

Обладнання: ілюстрації, комп’ютер, проектор, інтерактивна дошка, картки із     зображенням хлібо-булочних виробів, клей, картон, ножиці, кольоровий папір, картон, фарби, вишитий рушник, колоски, хліб та хлібо-булочні вироби, зернинки пшениці і жита.

Хід заняття

І. Організаційна частина.

(На дошці написаний вислів: «Хлібний колос дозріва для хліба…»)

ІІ. Основна частина.

1.     Загадка про хліб.

В землю кидалося,

На повітрі розгулялося,

В печі гартувалося,

Запахом своїм усіх приваблює. (Хліб)

2.     Вступна бесіда.

 – Отже, сьогодні ми з вами поговоримо про хліб. Тема виховної години звучить так: «Хлібний колос дозріва для хліба.»

Епіграфом нашого заняття нехай будуть слова:

                                            Хіба це залежить від нього?

                                            Літом, взимку, восени, весною

                                             І годує, і виховує людину,

  Багато щастя принесе й дитині.

– Що ви бачите на столі?

– Для чого потрібен хліб?
– Як вирощують хліб?

– Отже, хліб потрібен нам для того, щоб жити. А слово «життя» походить від слів «жито», «житній».

Людина вперше знайшла зернятко багато тисяч років тому. У вас на партах

лежать маленькі зернятка. Візьміть кожен одне в руку. Саме таке маленьке зернятко прив’язало людину до землі. І вона вже не блукала у пошуках їжі, а поселилася біля хлібного поля.

Хліб – це основа нашого життя і найдорожча святиня.

– Діти, хліб – це наша щоденна їжа. А чому ця їжа найпотрібніша? (Бо риба – вода, ягода – трава, а хліб – усьому голова.)

– Так, правильно колись казали наші прадіди. В українській хаті хліб і сіль були  символом гостинності. І хто заходив до хати, мусив завжди скуштувати хліб-сіль і вклонитися господарям. Якщо людина ділилася своїм хлібом з іншими, це означало, що вона має щире і добре серце та нікому не бажає зла.

3. Робота над оповіданням Г. Демченко «Красно дякуємо за хліб.»

– Послухайте оповідання І скажіть, чого потрібно докласти до зернятка, щоб вийшов хліб.

   Давно-давно – ніхто й не пам’ятає, коли саме, – жив собі на світі один Чоловік. Піде було він на полювання, наловить риби, назбирає коріння дикої трави, а все ситий не буває. Якось-то він довго блукав, зголоднів, ноги натрудив, а так-таки нічого не вполював. Сів і зажурився.

   – Охо-хо… Якби-то була така  чарівна комора, щоб усіх на світі годувала.

   Почуло те Сонце та й каже:

   – Така комора є. Тільки до неї дбайливих рук треба докласти. На тобі це золоте зернятко і зроби, як я велю.

    Узяв Чоловік те зернятко і все зробив, Сонце навчило. А потім і діти його так робили, і внуки, і правнуки, і праправнуки…

    Що ж воно за комора така? І що то за зернятко, що його люди й досі шанують?

    Та комора – то родюча нива. А золоте зернятко – жито, пшениця і всяка пашниця.

– Діти, чи можна з однієї зернини випекти хліб, який знаходиться у мене на столі?

– А скільки потрібно зернинок?

– А чи можуть самі зернинки вирости? Чого до них треба прикласти?
– Багато праці й поту вбирає в себе маленький шматочок хліба…

4.     Перегляд слайдів: «Шлях, який проходить хліб.»

·       Уявіть, що на дворі весна: розпускаються листочки, цвірінькають пташки, все оживає. Саме у цей час виходять трактори в поле і засівають прогріту весняним сонцем землю. Ось зерно вже в землі.

·       А через деякий час, ви, завітайте на поле! Перед вашими очима розгортається зелений килим – це зійшла пшениця.

·       Трошечки пізніше на зеленому килимі вимальовуються обриси вусатих колосків.

·       В літню пору все поле вкривається жовтогарячим килимом. Це дозрівають зернові культури: пшениця, жито, овес, ячмінь.

·       І в цей час розпочинаються жнива. У поле виходять комбайни. Вони, завдяки працьовитим рукам людей, збирають високі врожаї, зігріті сонцем.

·       А золоті, вимолочені зернинки подорожують далі. Із зерна отримують борошно, а борошно запаковують та доставляють на хлібозаводи (пекарні). Далі пекарі замішують тісто, формують паляниці, випікають у печі духмяні хлібини, різні булочки. А потім свіжий хліб, рум’яний, запашний, потрапляє до магазинів, а після того до нашого столу.

 – Ось, бачите, який складний шлях проходить хліб. На сьогодні, хліб на нашому столі з’являється завдяки нелегкій праці 120-ти професій. Задумайтеся! Викидаючи шматок хліба, ви відкидаєте працю сотень і сотень людей.

– Назвіть професії людей, які беруть участь у «створенні» хліба.

5.     Інсценізація до вірша «Про хліб»

Не кидайсь хлібом, він святий!

В суворості ласкавій,

Бувало, каже дід старий

Малечі кучерявій.

   – Не грайся хлібом, то ж бо гріх!л –

   Іще до немовляти,

   Щасливий, стримуючи сміх,

   Бувало, каже мати.

Бо красен труд, хоч рясен піт.

Бо жита дух медовий,

Життя несе у людський світ

І людські родить мови.

   Хто зерно сіє золоте

   В землі в палку невтому,

   Той сам пшеницею зросте

   На полі вселюдському.

– Хліб… У всі часи це слово вимовлялося з пошаною. А чому? (Бо хліб – основа нашого життя.)

– А ще чому? (Бо без хліба немає обіду.)

Святим правилом було не залишати недоїдів хліба. Тому так і вчили: «Доїж, дитино, хліб – у ньому залишається вся твоя сила.»

   Щоб ви не думали, про щоб не мріяли – усьому міра хліб. Хліб на столі – велика радість людям, запорука благополуччя. Недаремно кажуть: «Земля на зернятці стоїть.»

6.     Використання хліба в українських звичаях та обрядах. Перегляд слайдів.

·       на Великдень;

·       на Щедрий вечір;

·       на Сорок святих;

·       на свято Маковея;

·       при народженні дитини;

·       на весіллі;

·       при випроводжанні у далеку дорогу;

·       при зустрічі дорогих гостей.

7.     Розгляд проблемних ситуацій.

– Зараз попрацюємо за малюнками: на І – хлопчик жбурнув шматочок хліба додолу; на ІІ – дівчинка, яка обідаючи понадкушувала декілька шматків хліба.

А як би ви вчинили?

8. Робота в групах.

– Підійдіть до столу і оберіть собі кожен картку із зображенням якогось хлібо-булочного виробу. Об’єднайтеся у групи за однаковими картками. Кожна група виконує завдання:

І група – «Бублики» – складає пазли (зображення прапора).

– Яке відношення має ця картинка до теми виховної години?

ІІ група – «Батони» – малює фарбами малюнок за шаблоном «Як в Україні  зустрічають гостей.»

ІІІ група – «Булочки» – створює аплікацію «Зернинка – до зернинки, колосок – до колоска.»

  9.Складання пам’ятки. Робота в парах.

·       Пам’ятаю, що хліб святий – усьому голова.

·       Бережу хліб, не викидаю, не бавлюся ним.

·       Крихтами хліба пригощаю тварин.

·       Беру хліба стільки, скільки зможу з’їсти.

ІІІ. Підсумок заняття.

– Над якою темою працювали?

– Скільки професій «задіяно» у виготовленні хліба?

– У кого вдома випікають хліб?

– А хто з вас сам у магазині купує хліб?

– Яка його ціна?

– Як треба ставитися до хліба?

– Чим пахне хліб?

Виступи учнів:

1.     Чи знаєш ти, чим пахне хліб,

Коли весною кілька діб

Гуркоче трактор за рікою?

Хліб пахне працею людською!

2.     Чи знаєш ти, чим хліб запах,

Коли жнивують у степах

Твої батьки в гарячу пору?

Хліб пахне щастям хлібозбору.

3.     Чим пахне хліб, чим, знаєш ти,

Пахтить на вашому столі
Весною, влітку і зимою?

Хліб пахне радістю людською.

  – Руки тримають хліб!

  Це так символічно і просто…

  І навіть світлішають стіни

  Від цьоого маленького дива.

Тож, завжди шануйте і бережіть це диво. Будьте обережними і ощадливими

з хлібом, бо лихо тому буде, хто з легковажністю ставиться до хліба нашого насущного. Шануйте хліборобів та їхню працю!

           А зараз, так як прийнято в кожній українській хаті, я пригощу вас смачним рум’яним хлібом. На здоров’я, всім вам!

Людські чесноти. Доброта

Година спілкування

Мета:              вчити визначати необхідність дотримання правил культурної поведінки;     застосовувати слова ввічливості; 

                        розвивати вміння відстоювати свою думку, робити висновки та аналізувати вчинки  інших, висловлювати своє ставлення до змісту виховного заходу та форм його проведення;

                        формувати ціннісне ставлення до до сім’ї, до родини, людей.

Обладнання:  проектор, інтерактивна дошка, кубик, мікрофон.

                                              Хід  заняття

І. Організація учнів до заняття

ІІ. Основна частина

1. Вправа «Очікування»

2. Бесіда з учнями

–      Протягом свого життя люди завжди думали про те, як жити на Землі? Давайте і ми спробуємо відповісти на це питання: “Як люди повинні жити?”

–      А як ви гадаєте, що найбільше цінується в людині? (Добро)

–      Що таке добро?

3. Повідомлення теми, мети заняття

–      Отже, сьогодні ми з вами поговоримо про Добро. Людина повинна прагнути робити добро для тих, хто її оточує. А добро – це, насамперед, щастя всіх людей. Коли зробити добро людині, їй буде приємно, але й нам також.

                       Добрим бути просто чи не просто?

                       Не залежить доброта від зросту.

                       Як  людей полюбиш, пошануєш,

                       Силу для добра в душі відчуєш.

                       І закрутиться Земля скоріше,

                       Якщо разом станемо добріші.

                       Доброта з роками не старіє,

                       Доброта від холоду зігріє

                       І якщо вона як  сонце світить,

                       То радіють і дорослі, й діти.

               Якщо людина добра, то з нею хочеться говорити, сміятись, частіше спілкуватись, її всі люблять. А злі люди, навпаки, частіше насуплені, невдоволені, їх ніхто не лю-бить, з ними нікому не цікаво.

4. Словникова робота

Людські чесноти - це міцні позиції, сталі схильності, постійне вдосконалення розуму й волі, які керують нашими вчинками, впорядковують наші пристрасті  й спрямовують нашу поведінку згідно з розумом і вірою.

   Вони дають легкість, самовладання і радість, щоб вести морально добре життя.

5. Гра «Дешифрувальники»

уБдьом ещідр сецрме во мі'я одбра, юлядонсті і спрвеалдивстіо.

6. Вправа «Мікрофон»

Як ви розумієте вислів: “Добро роби, добре буде й тобі” ?

7. Декламування вірша "Людина починається з добра“
 Любов Забашта.

Учню казав мудрець:

– Живи, добро звершай, та нагород за це не вимагай.

Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізня від мавпи і від звіра:

Хай оживає істина стара:

Людина починається з добра.

8. Вправа «Кубування»

Доведи, що слово схоже на доброту.
9. Робота в групах

Мама, сонце, квіточка, чарівник, серце, дощик.

•        Мама – ласкава, добра, ніжна, сама доброта.

•        Сонце – це тепло, яке посилає промінчики доброти на землю.

•        Квітка – доброта краща за красу.

•        Серце – Добре серце людини сіє щастя, здоров’я.

•        Дощик – добре слово людині, що дощик в засуху рослині.

10. Створення асоціативного куща

                               

  Добро                             Зло

               

11. Словникова робота

Що ж означає слово «добро»?

Довідка

•        Добро - корисна справа, вчинок.

•        Доброта - чутливість, стан душі людини, що спонукає творити добро.

Запам'ятайте:

На добро слід завжди відповідати добром.

Той, хто робить щось добре, не повинен чекати винагороди.

12. Вправа «Клубочок»

Добра людина – це …

Заповіді доброти Матері Терези

•        Бути добрим – це забути про себе самого, щоб думати за інших.

•        Бути добрим – це пробачати, пам’ятаючи, що слабкість людська

       є сильніша від злості.

•        Бути добрим – це мати милосердя для слабкості інших людей і пам’ятати, що ми не є кращими від інших, навіть в їхніх ситуаціях ми були б, може, ще гірші.

•        Бути добрим – це закрити очі на прояви невдячності.

•        Бути добрим – це давати навіть тоді, коли нічого не отримуємо, посміхаючись до тих, які нас не розуміють, навіть недооцінюючи нашої доброти.

•        Бути добрим – це вчинити зі свого життя дар для інших, навіть лучити з працею кожного дня клопоти ближніх.

•        Бути добрим – це приглушити біль власного серця і посміхатися завжди.

•        Бути добрим – це погодитися на те , що чим більше будемо давати, тим більше від нас будуть очікувати.

•        Бути добрим – це згодитися на те, що не затримуємо нічого для себе, за винятком радості, яка випливає з чистого сумління.

•        Бути добрим – це визнати у великій простоті, що правдиво добрим є тільки БОГ.

13. Робота в парах. Складання прислів’їв

                                                 Прислів я

Хто людям добра бажає,                                          робиш зло – зла і сподівайся

Роби добро – не кайся                                              як сонечко в небі.

Все добре пам ятай                                                   той і собі має.

Добре серце,                                                              та нагород за це не вимагай.

Живи, добро звершай,                                              а зла уникай.

Добре діло                                                                 - щасливим будеш.

Будеш робити добро –                                              роби сміло.

14. Пояснення значень фразеологізмів ланцюжком

Жалити язиком, держати слово, дати зелену вулицю, давати горобцям дулі, мати розум у голові, дивитися у корінь, дійти ладу, жити душа в душу, занепадати духом, знайти спільну мову, зняти камінь з душі, комар носа не підточить.

15. Гра “Так чи ні”
 Якщо ти добра людина, то повинна…

1.Захищати слабшого.

2. Насміхатися з чужого горя.

3. Допомагати тим, хто цього потребує.

4. Ділитися тим, що в тебе є.

5. Ображати інших.

6. Робити якусь справу не за похвалу.

7.Шанувати працю інших.

8. Бережно відноситися до оточуючого середовища.

16. Гра “Добре та зле” (передаємо естафету)
(Вибрати слова, які відносяться до цих понять. До якої частини мови вони належать?)

     Допомогти, втекти, образити, подякувати, захистити, відвідати, посваритися, збрехати, відібрати, штовхнути, поділитися, ударити, зруйнувати, заспокоїти, підказати, навчити.

17. Хвилинка фантазії

Якщо б до вас прийшов чарівник, що б ви попросили у нього: гарну зовнішність, красивий одяг, подарунки, чуйне серце чи ще щось?

18. Словесне малювання портрету Добра і портрету Зла

     – Дайте характеристику зовнішності доброї та злої людини.

–  Щоб ви зробили, щоб людина зла перетворилася на добру?

19. Самостійна робота «Квітка доброти»
(Намалювати квітку з тією кількістю пелюсточок, скільки добрих справ ви зробили)

20. Вивчення правил доброти

1.    Допомагайте тим, хто має у цьому потребу.

2.    Не будьте жадібними.

3.    Жалійте інших.

4.    Вибачайте помилки інших.

5.    Бережіть рідні краєвиди, охороняйте їх.

6.    Шануйте і поважайте працю інших.

7.    Творіть добро і пам’ятайте – ми люди.

21. Слухання та обговорення оповідання В. О. Сухомлинського "Протоптали стежку"

           Уночі була хуртовина. Намело кучугуру снігу. Рано-вранці до школи йшло троє дітей – Юрко, Михайлик і Ніна. Скрізь на подвір’ї було видно людей.

      Чоловіки, жінки, юнаки і підлітки відкидали лопатами сніг, прокладали стежки. Ось хата бабусі Марії. Вона живе одна однісінька.

      Зупинилися діти біля бабусиного подвір’я. Нікого не видно.

-        Як же бабуся до колодязя йтиме? – каже Юрко. Снігу стільки.

-        Давайте протопчемо доріжку від хати до колодязя! – радить

      Діти пішли на подвір’я бабусі Марії по глибокому снігу. Від воріт до хати йти було важко. А від хати до воріт трохи легше. Пройшли вдруге, втретє, вчетверте… Протоптали стежку від воріт до хати, від хати до колодязя.

      Спітнілі, стомлені й радісні поспішали діти до школи. Вони думали "ось зараз бабуся Марія вийшла на подвір’я, побачила протоптані стежки. Радіє. І дякує нам.

22. Робота в групах. Обговорення ситуацій.

1.    Ти став свідком, що однокласник без причини образив товариша, що ти будеш робити?

2.    Почуєш, як твій товариш кричить на маму?

3.    Товариш образив  дівчину?

4.    Ви запізнилися на урок. Вам треба зайти. Ваші дії.

Вчитель:        Діти, то що необхідно для того, щоб жити з усіма в мирі і злагоді, щоб не гризло сумління, не мучила совість? Кожна  людина повинна прагнути стати чесною і порядною. Але, щоб вирости такою. Треба боротися з лінощами, брехливістю, відкинути заздрість і багато негативного. Гарна людина – це сонце, яке зігріває все довкола своїми промінцями, своїм гарячим щирим серцем.

23. Гра «Голосуй правильно: «Якщо ти добра людина, то повинен...»»

Умови гри. Якщо людина  повинна робити те, що я називаю, то ви плескаєте в долоні, а якщо ні, то нічого не робите.

1.    Допомагати мамі мити посуд.

2.    Робити комусь зле, якщо цього ніхто не бачить.

3.    Не вмиватись.

4.    Берегти рідну природу та охороняти її.

5.    Шанувати працю інших людей.

6.    Галасувати, коли хтось відпочиває.

7.    Бути вихованою, стриманою.

8.    Обманювати, хвалитись.

9.    Насміхатись  з чужого горя.

10. Добре вчитись, багато читати.

11. Не слухати батьків.

12. Допомагати друзям у біді.

13. Ділитися тим, що в тебе є.

14. Ображати інших.

15. Захищати  слабшого.

16. Спати на уроках.

17. Красти.

18. Любити своїх батьків.

ІІІ. Підсумок заняття

– Яка тема години спілкування?

– Що нового дізналися?

– Що найбільше сподобалося виконувати?

– Які очікування здійснилися?

– У кожної людини є її Ангел-охоронець, який охороняє нас від біди. Якщо людина робить добрі справи, Ангел радіє, а злі – плаче, тужить, втрачає свої сили. Я бажаю, щоб ви робили тільки добро, щоб ваш Ангел-охоронець радів і завжди приходив вам на допомогу у тяжкі дні.

     –  Робіть добро і пам’ятайте, що ми всі люди.

НЕХАЙ ВАМ БОГ ЗІШЛЕ ЗДОРОВ’Я Й СИЛИ

ВЕСНА ДАРУЄ МОЛОДОСТІ ЦВІТ

ЩОБ ВСІ ДОБРО НА ЦІЙ ЗЕМЛІ ТВОРИЛИ

З ЛЮБОВ’Ю В СЕРЦІ ЩЕ БАГАТО ЛІТ

Врятує світ краса –

Завжди так говорили.

Тепер врятує світ лише доброта.

Бо однієї вже краси занадто мало,

Бо стільки всюди зла – людина вже не та.

Тож, люди на землі!

Спішіть добро творити,

Щоб нам не згинути у морі зла,

Щоб кожен міг серед краси прожити

У царстві справедливості й добра.

Ми роду козацького діти, України квітучої цвіт

Виховна година

Мета: Ознайомити дітей з історичним минулим українського  народу. Розказати про свято Покрови та його зв’язок з козацтвом. Формувати уявлення про життя на Запорозькій Січі.

 Розвивати пам’ять, логічне мислення, зв’язне мовлення, кмітливість. Збагачувати словниковий запас учнів. Сприяти розвитку фізичних якостей школярів.

Прищеплювати моральні, естетичні якості, почуття патріотизму; сприяти створенню міцного класного колективу. Формувати ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави.

Обладнання: коровай на вишитому рушникові, ікона Богородиці, м’ячі, кеглі, сірники, гімнастичні лави, повітряні кульки, горщики з кашею, ложки, відра, ілюстрації, набір букв.

Хід заняття

І. Організаційна частина

ІІ. Основна частина

Учениця 1:

Золота красуня – осінь-чарівниця!

По землі ступає, золотом іскриться.

В жовте і червоне листячко фарбує,

І картини дивні, чарівні малює!

Учениця 2:

Небо синє-синє, листя кольорове,

А яке довкілля радісне, чудове!

А які  жоржини, наче сонце, квіти.

Світ наш неповторний, гарний, розмаїтий!

Осінь:

Добрий день, в добрий час!

Рада, рада бачить вас!

Не впорожні  до вас прийшла.

Я вам дарунки принесла.

У мене в кошику –  червона калина,

Щоб здоровою була кожна дитина.

На рушнику даю вам коровай –

Щоб завжди був багатий урожай.

Дарую вам Богородиці ікону

Для збереження вашого дому.

Для захисту вашої родини,

Для щасливої кожної днини.

Учитель:

–       Осене, осене, ти ще не спіши,

По стежках незвіданих нас всіх поведи.

Розкажи, нам любая, з чим до нас прийшла,

Відкривай сторінку свого календаря.

Осінь:        

–       Ось сторінка мого календаря.

Для вас  я свято  принесла.

Учитель:

–       Дякую тобі, Осене! Не поспішай, будь ласка, залишся на нашому святі!

–       Діти, а ви знаєте яке свято ми святкуватимемо цього тижня?

–       14 жовтня православні християни усього світу святкують величне свято - Покров Пресвятої Богородиці. Народилося це свято ще дуже-дуже давно в Греції. На столицю цієї країни – місто Константинополь напали вороги, жорстокі воїни. Відчувши небезпеку, жителі міста заховалися від нападників у церкві і щиро благали Божу Матір про допомогу. Тоді  у високості з’явилася Пречиста Діва. Вона тримала у руках свій Покров, саме ним вкрила християн. Ворогам не вдалося протистояти силі Божій і вони залишили місто, так і не захопивши його.  Новина про чудо, яке сталося тоді, облетіла усім світом. Кожен хто чув її, дивувалися Величі Господній.

     Давайте зараз усі разом попросимо у Пресвятої Богородиці для нас і нашого народу захисту від хвороб, бід, від голоду і війни.

Всі разом:

О, Мати Божа! Ми - твої діти.

Тобі сьогодні приносимо квіти.

Тебе благаєм, уклінно просим,

ДоТебе в небо ми руки зносим.

Прийми нас, Мати, під свій Покров,

Тобі даруєм серце й любов,

Від нужд і горя нас збережи,

В лихій годині нам поможи.

Учениця 3:

Свята Заступнице! Пречиста Діво!

Ти оповий нас Покровом білим,

І під опіку візьми Вкраїну,

Не дай їй впасти знов на коліна.

Учениця 4:

Народ наш просить захисту в Тебе,

      Бо Ти - Цариця Землі і Неба,

Прийми нас ще раз під свій Покров,

Вкотре благаєм Тебе ми знов.

Учитель:

– 14 жовтня — свято Покрови, День українського козацтва і День захисника України. Сьогодні великої ваги набуває відродження українського козацтва, бо це і відродження України. Указом Президента України 14 жовтня оголошено Днем українського козацтва. Таким чином, Покрова святкуватиметься в нас не тільки як народнорелігійне, а й національне свято.

–       Хто ж такий козак?

–       Козак – значить «вільний чоловік».

   На Запоріжжі була церква святої Покрови, і запорозькі козаки вважали святу Покрову своєю покровителькою. Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а вміло захищала себе від ворогів. Був час, коли всю нашу землю загарбали й поділили між собою сусідні держави. Нестерпно було жити українському народу в неволі. І почав він утікати в долину Дніпра, за пороги, де були дикі степи. Втікачі називали себе козаками, тобто вільними людьми. На островах, що лежали посеред швидкої Дніпрової води, вони заснували Запорозьку Січ.

   Дуже важко жити самому по собі, до того ж в умовах поневоленої держави.Тому козаки об’єднувалися в загони – курені. Кожен курінь обирав собі ватажка – отамана. Козаки суворо дотримувалися дисципліни, створили свій флот, що складався з легких і швидких човників – чайок . Основним завданням козаків була боротьба з ворогами (турками та кримськими татарами).

   Хто хотів стати козаком, мусив наперед відслужити 3 роки в старого козака за слугу й помічника. Він робив усяку роботу й носив за козаком другу рушницю й потрібні клунки. Коли навчився від того козака користуватися зброєю й набував спритності у битвах, ставав справжнім козаком і діставав зброю: рушницю, спис, луки і стріли.

   За одяг слугували сорочка, шаровари, довгий плащ без рукавів (кирея). За широким поясом носили пістолі і люльку, через плече – торбинку з їжею і кулями, а до пояса на ремінець прив’язували ще й порохівницю з порохом. Голови голили, але залишали чуприну  (оселедець), та таку довгу, що на вухо намотували.

   Їли сушену рибу і печене м’ясо та риб’ячу юшку, бо риби в річках та всякого звіра і птахів було дуже багато. Пекли хліб з пшеничного борошна. Пообідавши, молилися Богові, кланялися один одному й отаманові та дякували кухареві.

   Козаки були добродушні, щедрі, безкорисливі, дружні, привітні, гостинні, любили свободу.Саме тому вони  частіше обирали люту смерть, ніж ганебне рабство. Були чесними. Можна було залишити на вулиці гроші і не боятись, що їх вкрадуть. Були сміливими, дисциплінованими, витривалими, гордими і вільними людьми.

  (Поміж багатьох  козацьких ватажків раннього періоду козацької історії чи не найбільшої слави набув князь Дмитро Вишневецький, що походив з роду князів Гедиміновичів, і який на початку 1550 – х років заснував замок на острові Мала Хортиця. Згуртував навколо нього козаків і цим поклав початок Запорозької Січі. Саме тому його вважають першим козацьким гетьманом.

   У козаків були свої атрибути козацької влади – клейноди. До них належали гетьманська булава, бунчук, печать, корогви, бубни і труби. Вони зберігалися з великою шанобою.

   На Січі жили неодружені козаки. Ніяк не допускали жінок. Такий був закон і він залишався незмінним упродовж усього існування Січі.    Запорозька Січ була обведена високими валами, на яких був частокіл і зруби, що на них ставилися гармати. Між валами була широка площа, на краю якої стояли курені, будинки, де мешкали запоріжці. На площі розміщувалася церква, будинок старшини, школа та інші господарські та військові споруди. На площі біля церкви відбувалися Січові ради. Поза валами був Січовий базар, куди приїжджала купці зі своїми товарами. Січовики продавали тут продукти своєї праці – рибальства і мисливства.

   Запорозькі козаки становили товариство – громаду, яка поділялася  на курені. Найвищим органом на Січі була військова козацька рада, у якій брали участь усі козаки. Рада обирала кошового отамана, козацьку старшину, спільно вирішувала найважливіші питання. Діяв козацький військовий суд, який нещадно карав за вбивство товариша, крадіжки, пияцтво під час походу, зухвалість тощо. На Запоріжжі при церквах діяли школи, де діти козаків навчалися письма, церковного читання, співу та музики. Ще одним показником розвитку культури на Січі було шанобливе ставлення запоріжців до книги.

   Отже, 14 жовтня відзначається ще одне свято – це День захисника України. Вдячні нащадки низько вклоняються дідам та батькам, які захищали або захищають нашу землю, несуть або несли службу в лавах армії. Завдяки їм наша Батьківщина незалежна, сильна і могутня, а діти можуть сподіватися на щасливе майбутнє.  Всі наші хлопчики хочуть бути схожими на своїх батьків та дідусів. Тому, мабуть, немає жодного, який би не мріяв стати мужнім, хоробрим, надійним захисником своєї Вітчизни. Та щоб стати мужнім, надійним захисником Батьківщини, потрібно готуватися до цього з дитинства. Адже солдат має бути дужим, спритним, кмітливим, винахідливим. Він повинен вміти багато чого робити. Ми маємо впевнитися, що ви для цього готові, а тому влаштуємо вам випробування.

Змагання між хлопчиками (дві команди)

І команда : «Мужні»

Девіз: «Виростаєм дужими, спритними і мужніми»

ІІ команда: «Сміливі»

Девіз: «Козачата – хлопці браві і сміливі, й дуже жваві»

Представлення журі.

Привітання команд.

Конкурс 1 «Козацька обачність»

   Стати справжнім козаком міг не кожен. На острові Хортиця кожному юнакові влаштовувати випробування. Між скалами закріплювали жердину, по якій із зав’язаними очима повинен був пройти новачок. Якщо оступався, внизу його ловили січовики. Тоді він приходив здавати іспит наступного року.

   Команди повинні пройти по лавці туди і назад і передати кеглю іншому.

Конкурс 2 «Козацька витривалість»

   Серйозним випробуванням для юнаків був бурхливий Дніпро. Його треба було перепливти туди і назад.

   За допомогою 2-х аркушів переправитись на інший кінець залу, жодного разу не ступивши на підлогу.

Конкурс 3 «Козацька спритність»

Кінь козацький – вірний друг –

Знає весь Великий Луг,

Козака не підведе,

Не покине він ніде.

   Потрібно проскакати на "коні” (з м’ячем затиснутим між ногами) дистанцію, повернутись у курінь і передати "коня”.

Конкурс 4 «Козацька сила»

   Представник команди повинен швидше всіх надути повітряну кульку.

Конкурс 5 «Козацька влучність»

   Козаки були вправними стрільцями.

   Команди шикуються в колони. Навпроти кожної команди стоїть відро. Кожному учаснику по черзі необхідно кинути по дві «гранати»( зім'ятий папір) в відро.

Конкурс 6 «Козацька кмітливість»

   Кожній команді дається слово (ОТАМАН, КУРІНЬ). Але біда в тому, що слово впало і розсипалося. Необхідно зібрати його. Оцінюється швидкість і правильність виконання.

Конкурс 7 «Козацька швидкість»

   Щоб кашу зварити, потрібно вогонь запалити. Нумо, козаки, хто більше принесе дров для вогню?

   Чотири дівчинки стають одна навпроти одної і тримають у жменях сірники, а козаки обох куренів переносять їх.

Конкурс 8 «Козацькі смакування»

Ой, смачна вона, духмяна,

Манна, рисова, гречана,

Люблять козаки з пшона,

Це ж бо каша запашна.

   Конкурс для капітанів. Хто ж швидше з’їсть кашу.

Учитель:

Каші скуштували,

Набралися сили

Козаченьки сміливі,

Козаченьки вмілі.

Гра «Шифрувальник»

Учениця 5:

К – Козак – герой народу України.

Козакувати – справа не проста.

Коли державу відбудуєм незалежну,

Красою слава запалає золота.

Учениця 6:

О – Острів Хортиця – республіка козацька,

Ось де слава розквітла буйноцвіттям!

Ой, як боронили наші предки хвацько

Острів, Україну, наше довголіття!

Учениця 7:

З – Запорожець завше знає,

Звідки ворог зазіхає,

Зможуть легко перемогти

Запорожці – козаки.

Учениця 8:

А – А це слово всі прочитайте.

А потім славу козацьку згадайте.

Аби не забути історію роду,

Аби бути гідними дітьми народу.

Учениця 9:

К – Козаки – це вільні люди!

Козаки – безстрашні люди!

Козаки – борці за волю,

За братів щасливу долю!

Слово журі.

ІІІ. Підсумок заняття

Учитель:

–       Дорогі хлоп’ята – козачата! Хочу вам сказати, що сьогодні  в нас немає ні переможених, а ні переможців. У козаків було гасло» «Дружно жити – не тужити!». Навіть якщо у когось, щось не виходило, то наше завдання одне одного навчати і допомагати. Всіх вас вітаю!Ви пройшли всі козацькі випробування і вас можна зарахувати у козацькі лави.

–       Яка тема виховної години?

–       Що нового дізналися?

–       Які нові слова запам’яталися?

–       Діти, не забувайте своєї історії, традицій. Які важкі часи не переживала наша країна, як не намагалися вороги знищити Україну, вона вистояла, набула незалежності і зберегла свої прекрасні  традиції. Тож нехай свята Богородиця захищає нас своїм покривалом і сьогодні!