Міністерство освіти і науки України
Мала академія наук
Житомирське територіальне відділення
Секція: «Творчість і мистецтво»
«Віддзеркалення внутрішнього світу людини
у бальному танці»
Автор:
Гавриловська Анастасія Володимирівна,
4-Б клас
Педагогічний керівник:
Мінич Світлана Миколаївна,
вчитель початкових класів
Овруцької ЗОШ І-ІІІ ступенів №3
2015
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. ФЕЄРВЕРК ТАНЦЮ
1.1. Народження мистецтва танцю……………………………………………4
1.2. Танець у стародавніх цивілізаціях………………………………………..4
1.3. Бальні танці………………………………………………………………...5
1.3.1. Європейська програма бальних танців…………………………………...5
1.3.2. Латиноамериканська програма бальних танців………………………....7
РОЗДІЛ 2. Я У ТАНЦІ
2.1. Класифікація танцюристів ………………………………………………….9
2.2. Мої досягнення………………………………………………………………9
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..11
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………12
ДОДАТКИ………………………………………………………………………13
ВСТУП
Танець, танок…складно було б уявити собі сучасне життя, якби воно було позбавлене танцювального мистецтва. Сучасність зі своїми тяжкими умовами дає мало хвилин насолоди та веселощів.
Кожна людина прагне зробити своє життя та життя рідних людей більш насиченим, змістовним, різноманітним, прагне збагатити його кращими традиціями та здобутками людства. Саме це викликало посилений інтерес до минулого…
Як народилось танцювальне мистецтво? Що таке танець? Що називають прабабусею танцю? Де він вперше з’явився? Яким був? Звідки походять назви танців? Що об’єднує різні види танців? Ці питання дуже часто залишаються без відповіді у моїх однолітків. Саме тому метою моєї роботи є ознайомити з поняттям «танцювальне мистецтво» та дослідити історію виникнення танцю, розширити й збагатити знання дітей про виникнення спортивних бальних танців та поділ їх на програми, вдосконалювати вміння розрізняти види бальних танців, розвивати уяву, фантазію, спостережливість, допитливість, естетичний смак; формувати ціннісне ставлення до культури і мистецтва, викликати бажання проявляти свої здібності, вдосконалювати таланти, насолоджуватися життям та приносити радість іншим.
Основними методами дослідження, якими я користувалася при підготовці проектної роботи, були пошук інформації з різних джерел, запис енциклопедичних та історичних даних, співбесіди з однокласниками, спостереження й практичні дослідження. Все це надало змогу якнайдокладніше розкрити цю цікаву тему.
Робота матиме практичну цінність, так як може бути використана вчителями та школярами на уроках музики, тренерами та практиками, які займатимуться спортивними бальними танцями.
Танець нікого не залишає байдужим. Він притягує й зачаровує своєю красою, багатогранністю, неповторністю, залишаючи після себе море емоцій і пристрасті…
РОЗДІЛ 1. ФЕЄРВЕРК ТАНЦЮ
1.1. Народження мистецтва танцю
Коріння танцювального мистецтва йде з глибокої давнини. Доказом цього є наскельні малюнки, де зображали танцюючих фігур. Створені вони, припустимо, в період неоліту (8–5 тис. років до н.е.).
До цих пір не існує єдиної думки, де народився перший танець, музика чи пісня. Але сумніву не викликає те, що поява танцю пов’язана з усвідомленням людьми ритму при певній послідовності рухів тіла. Ці рухи тіла, які були ритмічними, несли в собі найрізноманітніший зміст. Спочатку прабабусею танцю називали гру, потім – магічні та релігійні ритуали, далі – еротичні інстинкти та т. п. Отже, на основі цього можна зробити висновок – в усі часи танець мав важливе значення в житті людини, в його фізичному розвитку, гармонійному та естетичному.
Звуки барабана, шум браслета чи амулета – це перша музика для танцюючих. Рухи наслідувалися у різноманітних тварин (наслідувальна функція). Крім того, він ще ніс і виховну функцію. Один з американських дослідників виділив приклад виконання войовничого танцю, де було задіяно по тридцять три особи у кожній із тридцяти трьох шеренг. Ця велика кількість танцюючих відображала силу та міць війська, хоч на диво діяла загально.
1.2. Танець у стародавніх цивілізаціях
Аналіз танців у стародавніх цивілізаціях дуже яскраво демонструє їх національні особливості, неповторність орнаментів малюнків, манеру рухів, дивовижну пластику тіла тощо.
Візьмемо Давній Єгипет. Танець там мав культове й побутове значення. Наприклад, танцюючі зображали вигнання злих духів або показували погребельні обряди.
А от у Давній Індії танці пов’язані із релігійною символікою, в центрі якої був бог Шива. В індійському танці крім пластики тіла важливе значення мають жести, погляд, рух кожного пальця.
Особливістю давньокитайських танців є рухи, що супроводжуються різкими криками, заклинаннями (пов’язані з обрядом жертвоприношення).
Викладання танцю було обов’язковим у всіх навчальних закладах Древньої Греції. Саме танець був важливою частиною давньогрецького театру. Його називали хороводом, хоча й побудова не обов’язково була схожа на коло.
Якщо взяти танці Давнього Риму, то вони увібрали в себе танцювальне мистецтво Греції, де розважальний початок стає головним у танці.
Отже, можна помітити, що багато збігів є в танцювальних рухах різних народів, які інколи розташовані на відстані багатьох тисяч кілометрів один від одного. Це тому, що це мистецтво віддзеркалює внутрішній світ людини, адже всі люди рано чи пізно переживають подібні почуття, виявляють схожі емоції.
1.3. Бальні танці
Термін «бальні» належить до парних непрофесійних світських танців, що з’явилися в Європі у Середньовіччя. Будь-яка епоха в подальшому накладала відбиток на ці танці (етнографія та професійний танець). Отже, бальні танці ХХ століття утворилися на основі європейського танцю у поєднанні з африканською та латиноамериканською культурою. Сучасний бальний танець характеризується імпровізацією. Танцюючі вільно варіюють бальні па. Із другої половини ХХ століття значно зростає інтерес до таких бальних танців. Сформувалося три програми: європейська, латиноамериканська і так звана «десятка», куди входять всі десять танців.
1.3.1. Європейська програма
У Європейську програму (стандарт) входять 5 танців: повільний вальс (темп –28-30 тактів в хвилину), танго (темп – 31-33 тактів в хвилину), віденський вальс (темп – 58-60 тактів в хвилину), повільний фокстрот (темп – 28-30 тактів в хвилину) і квікстеп (швидкий фокстрот) (темп – 50-52 тактів в хвилину). Всі танці Європейської програми танцуються з просуванням по лінії танцю (по колу проти годинникової стрілки). Дами повинні бути одягнені в спеціальні, відповідні вимогам, бальні сукні. Кавалери повинні бути одягнені у фраки чорного або темно-синього кольору і носити краватку-метелика.
Повільний вальс. Вальс з’явився у 70-х роках ХVІІІ століття на основі багатьох танців різних європейських народів. Розцвів вальс на початку ХІХ століття у Відні, а вже пізніше заполонив увесь світ. Тому цей «король» танців у різних країнах набував тих чи інших національних рис. Саме звідси з’явився вальс англійський, вальс угорський, вальс-мазурка та інші. Вальс-бостон і повільний вальс стали так званими «батьками» конкурсного повільного вальсу.
Танго. Аргентинські та іспанські народні танці, поєднані із африканськими формами, є основою виникнення танго. Навіть, слово «танго» африканського походження. Поширюється у Південній Америці у ХІХ столітті. А вперше в Європі з’являється на початку ХХ століття. Рішучість та чіткість, раптові зупинки, несподівані пози, зміни напрямів – характерні риси танцю.
Віденський вальс. Зародився від альпійських народних танців Німеччини й Австрії. Декілька сотень років пари танцювали обертаючись на місці й тримаючи один одного на близькій відстані. Потім ці танці поширилися в міста. Замість сільських дворів почали виконуватися у великих танцювальних залах Відня, де були поліровані підлоги. Саме вони сприяли переходу від сільського підстрибування й топтання до плавного ковзання. А це в свою чергу призвело до збільшення музичного темпу. Сам танець дуже гарний, викликає захоплення.
Повільний фокстрот. Фокстрот почав розвиватися з 1912 року в Сполучених Штатах Америки. Винахідником його був Гарі Фокс. Пізніше почали захоплюватися європейці, адже це дуже гармонійний танець. Він поєднує неповторну невагомість кроків, легкість. Тут обидва партнери повністю зливаються в танці, мов єдине ціле. Цей чарівний фокстрот, який має безліч інтерпретацій, вважається найскладнішим танцем стандартної програми.
Квікстеп (швидкий фокстрот). Квікстеп з’явився в передмісті Нью-Йорка. Виконували його африканські танцюристи. Фокстрот і квікстеп мають спільне походження. У 20-х роках більшість оркестрів грали повільний фокстрот швидко, що викликало скарги у танцюючих. Так з’явилися два різні танці: повільний фокстрот і квікстеп. Танець квікстеп легкий, живий, життєрадісний. Він включає в себе стрибки, підскоки з поворотами праворуч, ліворуч, назад із віражами вправо та вліво. Термін «фокстрот» означає «крок лисиці», а термін «квікстеп» точніший, що означає «швидкий крок». щщщщщщщщщщщщщщщщщщщщщщ
1.3.2. Латиноамериканська програма
1.3.2. Латиноамериканська програма
У Латиноамериканську програму входять танці: румба (темп – 25-27 тактів в хвилину), самба (темп – 50-52 тактів в хвилину), джайв (темп – 42-44 тактів в хвилину), пасодобль (темп – 60-62 тактів в хвилину) і ча-ча-ча (темп – 30-32 тактів в хвилину). З Латиноамериканських танців тільки самба і пасодобль танцуются з просуванням по лінії танцю. У інших танцях танцюристи більш-менш залишаються на одному місці, хоча і в цих танцях можливе переміщення танцюристів по танцювальному майданчику з поверненням до вихідної точки або без. Плаття дам, як правило, короткі, дуже відкриті і облягаючі. Костюми кавалерів теж дуже облягають, часто чорного кольору. Метою таких костюмів є показ роботи м'язів спортсменів.
Румба. Найбільшого розвитку румба набула на Кубі, але й виконувалася на інших островах і в південній Америці. Сам танець з’явився, коли на материк привозили чорних рабів. Він нагадував ходьбу півня. Первинність форми румби шокувала європейців, але протягом наступних років вона зазнала змін.
Румба – душа латиноамериканської музики й танцю. Ритм дозволяє танцюристці показати свою жіночність, граціозність, а танцюристу – допомогти їй у цьому. Отже, цей танець є оригінальним і його можна вивчити будь-кому без особливих зусиль.
Самба. Танець бразильського походження. Має дуже характерний ритм, висунутий на передній план для кращої відповідності національним бразильським музичним інструментам. Він включає характерні латинські рухи стегнами. Самбу вважають лебединою піснею латинської спортивної танцювальної програми. І саме їй призначене вічне право бути першою на конкурсах.
Джайв. Джайв прийшов до Європи із Сполучених Штатів Америки під час Другої Світової війни. Він вплинув на виконання англійських танців, які почали виконуватися в дуже безтурботному стилі: «живи сьогоднішнім днем і не піклуйся про те, що буде завтра». Для цього танця характерні атлетичні лінії, ризиковані підйоми і стрибки. Він був небезпечним для танцювальних залів, а тому заборонений. Виконувався тільки на змаганнях. Вчителі танців приклали багато праці, щоб джайв набрав пристойної форми. Його почали виконувати на танцювальних майданчиках.
Пасодобль. Назва «Paso Doble» на іспанській мові означає «два кроки», а також співзвучно «Paso a Dos» - «танець для двох (ніг)». Саме ці назви пов’язані з маршовим характером танцю на рахунок «раз, два» або «лівою, правою». Цей танець належав до іспанських народних танців. В основі народження пасодоблю лежить бій биків. Танцюристи зображають тореро і його плащ. Виконавці з високо піднятими грудьми, широкими та опущеними плечими жорстко фіксують голову, а в деяких рухах нахиляють її вперед і вниз. Пасодобль – типово чоловічий танець. Основна увага робиться на рухи партнера-тореодора, а партнерка просто слідує за ним, зображаючи його плащ.
Ча-ча-ча. Румба та мамбо – основоположники танцю ча-ча-ча, який дуже швидко став популярним через свою простоту та оригінальність. Існує декілька версій щодо походження назви танцю: перша – від іспанського «Chacha» - «няня» (дуже сумнівно), або «chachar» - «жувати листя коки» (більш-менш) або просто від «char» - «чай». Але найбільш правдоподібне походження назви від швидкого та веселого кубинського танцю «Guaracha» (гуарача). Гуеро – це музичний інструмент, який зроблений із порожнього висушеного гарбуза. Мамбо – гаїтянський танець. Слово «Мамбо» означає ім’я жриці – богині у негритянській африканській релігії.
Отже, ча-ча-ча походить від релігійних ритуальних танців Західної Африки та кубинських повільних танців. За віком цей танець порівняно «молодий». Його можна танцювати декількома способами. Виконувати можна як в парі, так і на відстані один від одного.
РОЗДІЛ 2. Я У ТАНЦІ
2.1. Класифікація танцюристів
Зараз зі спортивних танців проводяться змагання.
Щоб створити більш-менш рівноцінну конкуренцію на танцювальному майданчику, в спортивних бальних танцях введена система класів, що відображає рівень підготовки танцюристів, і система вікових категорій, що розподіляє танцюристів по вікових групах (Додаток 30). Для виходу на перше змагання їм привласнюється один з самих нижчих класів (Hobby або Е), який вони згодом можуть змінити на більш високий, зайнявши на змаганнях певні місця і заробивши певні очки. У нижчих класах дозволено танцювати не всі танці і не всі елементи.
2.2. Мої досягнення
ІЯ займаюся танцями із чотирьох років по даний час у клубі спортивного танцю «Ліра». За весь період здобула чимало перемог. Разом з тим освоїла танці Європейської та Латиноамериканської програм, що дало можливість детально проаналізувати ці види танців, знайти однакові та відмінні елементи.
Вперше я та мій партнер по танцях, Харченко Іван, були нагороджені дипломом спілки громадських організацій спортивного танцю України в лютому місяці 2010 року у Львові за І місце у категорії «Школа бебі» (Додаток 6, 7, 12). Таким же дипломом знову були нагороджені у березні 2010 року в місті Овручі за І місце у категорії «Бебі» (5-6 років) (Додаток 13).
У 2011 році ми з Ваньою побували у Івано-Франківську. Не безслідною залишилася і ця поїздка. (Додаток 9, 10, 14).
А 29 травня 2011 року ми потрапили до Житомира на міжнародні змагання з танцювального спорту «Ритми Полісся – 2011». Там здобули диплом за зайняте ІІІ місце у категорії «Школа 1» (програма 3-х танців) (Додаток 15).
17 березня 2012 року брали участь у змаганнях, які проводились у смт. Першотравневе. Звідти привезли два дипломи (Додаток 16, 17). У травні 2012 року нас радо зустрів Київ. Саме тут ми взяли участь у всеукраїнських змаганнях зі спортивного бального танцю «Кубок чемпіона» в категорії Ювенали 1 «Ш» (пр-ма 3-х танців) і були нагороджені (Додаток 11, 18).
А 10 березня 2013 року я вже сама повернулася до столиці і взяла участь у Відкритих Всеукраїнських змаганнях зі спортивних танців (Додаток 1, 19).
У гарну й теплу літню пору довелося мені побувати в АР Крим. І звідти мені вдалося привезти диплом, яким мене було нагороджено за зайняте ІІІ місце у Відкритих Всеукраїнських змаганнях зі спортивних танців у категорії Соло 14Н (Чемпіонат) (латино-американська програма) (Додаток 2, 20).
6 жовтня 2013 року мені було вручено диплом та Кубок Києва – 2013 у місті Києві за І місце у Відкритих Всеукраїнських змаганнях зі спортивних танців в номінації Кубок Президента (Додаток 8, 21). Також була нагороджена Дипломами за зайняте ІІ місце в категорії Соло 12Н (Кубок Києва) (латино-американська програма) (Додаток 22) та за зайняте ІІ місце в категорії Соло 2 Дебют (програма загального заліку) (Додаток 3, 4, 5, 23).
Восени 2013 року привітно зустрів мене Львів, де була нагороджена я дипломом за І місце у змаганнях в категорії Школа Соло (Додаток 24).
А через місяць, побувавши в Києві, я поповнила свої здобутки двома новими дипломами: першим була нагороджена за ІІІ місце в категорії Соло 9Н (Кубок України) (латино-американська програма) (Додаток 25), а другим – за ІІ місце в категорії Соло 2 Дебют (програма загального заліку) (Додаток 26).
У лютому 2014 року в рідному місті Овручі мене нагородили дипломом за зайняте І місце в категорії Соло 3 (Додаток 27).
Восени 2014 року я брала участь у районному фестивалі-конкурсі хореографічного мистецтва «Феєрверк танцю» в номінації «Бальний танець» (молодша вікова категорія) та була нагороджена грамотою Овруцького центру дитячої та юнацької творчості за зайняте ІІІ місце (Додаток 28).
Ще одну грамоту я отримала у складі танцювального колективу нашої школи «Данс-клас» в номінації «Сучасний танець» (середня вікова категорія) (Додаток 29).
ВИСНОВКИ
Працюючи над роботою, я потрапила у чарівну країну Мистецтва, а саме у Танцювальне містечко. Зупинилася на вулиці Бальних танців, які привернули мою увагу своєю неповторністю та вишуканістю. І саме тут мала нагоду ближче познайомитися із танцями спочатку у Європейській студії, а згодом – і в Латиноамериканській.
Це чарівне місто допомогло мені дістати всі відповіді на запитання, які турбували мене й моїх однолітків щодо танців. Завдяки неодноразовому відвідуванню студій, дізналася історію виникнення танцю, познайомилася з особливостями танцювального мистецтва різних давніх народів, збагатила свої знання в області бальних спортивних танців, навчилася розрізняти спільні та відмінні риси у різновидах бальних танців.
Хоч я ще маленька, та одну річ я зрозуміла чітко: кількість людей, які у свій вільний час активно займаються фізичними вправами й спортом, з кожним роком зростає. Завдяки відомим телевізійним шоу-програмам великої популярності набувають сучасні спортивні бальні танці, на даний момент переживають період справжнього «буму» в нашій країні.
Таким чином у танці відбивається дух часу. Він відображає особливості національного характеру. Мистецтво танцю завжди дає можливість для вираження особистості. З досвіду, можу сказати, що виконуючи різноманітні за ритмом танці та використовуючи можливості пластики свого тіла, я висловлюю власний характер й настрій. Танець – це навчання мови людських почуттів. Життя з кожним кроком вносить нові гарні та яскраві, чуттєві й непередбачу-вані танцювальні фарби у це мистецтво.
Для мене танець – чарівне дзеркало душі, завдяки якому я бачу світ, висловлюю свої почуття, емоції, думки, завдяки якому я створюю виразний образ і намагаюсь донести до глядача. Танець відкриває все нові й нові можливості, стимулює до вдосконалення та надає впевненості в собі. Ніколи не пізно розпочати танцювати, головне – робити це із задоволенням, вкладати душу…
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Арамом М.Я. Танці живота. Москва, 2005
2. Дмитрієва Н.А. Коротка історія мистецтв. - М., 2000.
3. Захарова О. Ю., Російські бали і кінні каруселі., М., 2000р., гл. "Котильйон".
4. Іванівський І. П. Бальний танець XVI-XIX ст. Л.-М., 1948.
5. Касаткіна Л.В. Танець - це життя. Санкт-Петербург, 2006
6. Краснов С.В. Спортивні танці. Москва, 1999
7. Красовська В.М. Західноєвропейський балетний театр. Нариси історії. Від витоків до середини XVIII століття. - Л., 1979.
8. Лабінцев К.Р. Характеристика навантажень у танцювальному спорті. Москва, 2001
9. Музичний енциклопедичний словник/Глав. ред. Г.В. Келдиш. - М., 1991.
10. Немінущій Г.П. Дукальская А.В. Бальні танці. Історія та перспективи розвитку. Ростов-на-Дону, 2001
11. Немінущій Г.П. Дукальская А.В. Танцювальне навантаження: її сутність, структура, загальна характеристика та методологія дослідження. Ростов-на-Дону, 1996
12. Поморський Ю. Методика бальних танців. Конспект лекцій, читаних на "Курсах для підготовки викладачів і викладачок гімнастики "при Сокальському відділі Товариства тілесного виховання "Богатир". Пг., 1914 р. с.42.
13. Попов В., Суслов Ф., Лівадія Є. Пластика тіла. Москва, «Фізкультура і спорт», 1997 р .
14. Сучасний словник-довідник з мистецтву/Наук. ред. і сост. А.А. Мелік-Пашаєв. - М., 2000.
15. Худяков С. Н. Історія танців. ч.2. СПб, 1914 р., с. 339
16. danceliga.ru/doc/id-25.html
17. tdc.spb.ru/dancehistory.htm
18. worldance.ru/rus/history/
Немає коментарів:
Дописати коментар